Кульчики у ніс та брови вчепила Зіна, 
Зачіска модняча - «Стріха». Ну, як в арлекіна. 
Довгі нігті, як у курки, бо накладні носить, 
Золоті каблучки й ланці – важкуваті досить.
 
В кожнім вусі дірок десять, а в них діаманти, 
Можна йти на цей кастинг «Шукаємо таланти».
Макіяж, немов до бою… в салоні, до речі, 
А в солярії, на темно, геть спалила плечі.

Приїхала до села, щоб бабці показати... 
Бабця, мало що не вмерла, а рідня - тікати… 
- Звідки, Зінко, ти взялася? - спитав тихо дідо, 
Може з тої «тарілочки», що моргала блідо?
 
Де, ти, знайшла таку моду?… Не дивися скоса… 
Думав свиням, лиш чіпляють кульчики до носа, 
А пазурі... як в індички, що розгребла грядку, 
Давай, скидай свої шмотки, усі по порядку.
 
Знімай все зайве, Зіно, щоб не сміялись з тебе. 
І гарно причешися, в люстерко глянь на себе. 
Красива й молоденька, красота природна є, 
А все модне розуму і краси не придає.
 
Не хочемо, щоб жила в нас, - іншопланетянка. 
А, потрібна нам онучка – шляхетна панянка.

Сниться, що говорили в прямому ефірі,
Що подарують українцям по квартирі.
Теж у  людей понизиться  усіх квартплата
І в шість разів виросте також вся зарплата.

Вся пенсія буде високою від нині,
І кожний купить собі хату й по машині.
Та в депутатів всіх будуть низькі оклади,
Битися не будуть за гроші і посади.

Щоб легше люди дихали і краще жили,
Податки депутати зайві відмінили,
Теж снилося, що президент уже зрозумів,
Що лише даремно він два роки там сидів.

Теж влада наша добре тепер зрозуміла,
Що нічого для людей зовсім не зробила.
Нарешті вирішила, щось добре зробити,
Щоб українцям стало краще усім жити.

Пожаліла нас і спромоглася влада ця,
Щось зробити, для покращення усіх життя.
Снилося мені, що краща влада вже прийде
Гнобити  народ, ніколи  вона не буде.

Що українці, пишаємось, дорожимо,
Всі в ЄВРОСОЮЗІ дуже добре живемо.
Теж опам’ятались і всі вже зрозуміли,
Та рідну МОВУ... УКРАЇНУ, полюбили!

Сниться, що взяток лікарі не будуть брати,
Та всіх нас безкоштовно зможуть лікувати.
Хворим на цукровий діабет ліки дадуть
І без ліків дорогих вони вже не помруть.

Будуть  кошти, щоб операцію зробити
Та не помруть онкологічно хворі діти,
СПІДОМ не будуть у лікарнях  заражати,
Не зможуть гепатити "Б" і  "С"  передавати.

Приснилося також, що всі наші студенти,
Всі будуть жити так, як влада й президенти...
Не будуть вже взяток  викладачам давати,
Закордоном будуть всі відпочивати.

Будемо кататися теж на джипах, яхтах,
Живими шахтарів не засиплють у шахтах.
Сниться, що дороги в нас теж будуть красиві,
Всі комунальні служби, не будуть ліниві.

Дороги, не будуть тоді вони латати,
Коли снігом і дощем буде засипати.
В лікарів, вчителів буде така зарплата,
Як в президента, й народного депутата.

Я дуже хочу, щоб цей сон мій швидше збувся,
Ніколи, щоб мені, він також не забувся.
Щоб завжди добре українцям всім жилося,
Все це дуже швидко, в житті нашім збулося!

Дідусь привів молодицю до себе до хати,
Та зразу він уже в порозі почав її питати:
- Чи за мене, зможеш, заміж вийти нині ти?
Якщо так? Я зможу в ліжко зразу понести.

Вона говорить: - Ти спочатку в ліжко понеси,
А пізніше вже руки, ти, моєї гарно попроси...
Я подивлюсь... чи силу маєш, ти, ще щось зробити,
Для того, щоб зуміли разом, з тобою вік жити.

Матусю рідненька! Ти, моя найрідніша!
І для мене у світі завжди наймиліша!
Завжди радість і горе зі мною ділила,
Все, що змогла, постійно для мене робила!

Вже про себе не дбала, ночей не доспала,
Те, що мала, завжди все мені віддавала.
Матусенько моя! В мене, Ти, найщиріша!
Найкрасивіша і найкраща, найдобріша!

Лебідонько моя! Рідненька, добра, ненько!
Найщиріше твоє, й найдобріше серденько!
Під крилами твоїми було найтепліше!
Також дуже затишно мені,- найгарніше!

Захищала мене, - від біди, горя, муки,
Я цілую жіночі натруджені руки.
Вже утоми ці руки напевно не знали.
Постійно - вдень і вночі вони працювали.

В тебе щира душа, дуже добре серденько,
Я безмежно люблю вже тебе, рідна ненько!
Міцно тебе обнімаю, ніжно цілую,
Більшої ласки, як мами,- я не відчую!

Ти моя ніжна й мила, лебідонько – пташко!
Прилітаєш постійно, коли мені важко.
Обнімаєш, як крилами, ніжно руками,
Вже немає на світі добрішої мами!

Завжди, з ранку до вечора теж у турботах,
Встигаєш працювати на різних роботах.
Пробач! Якщо, в житті неслухняною бУла?
Чи, колись подзвонити можливо забУла?

Може, мало уваги тобі приділяла?
А, можливо колись, щось не так я сказала?
Також хочу тобі я ще, мамо, сказати,
Що повагу до тебе завжди буду мати.

Теж щиро і ніжно, цілувати й любити,
Вже доки я буду, на цьому світі жити.
Дуже хочу, щоб щасливою завжди булА!
Вічно для мене, МАТУСЮ", на світі жилА!

Дідусь каже дівчині:- Виходь заміж за мене,
Я влюбився дуже сильно, Світланочко, в тебе!
Тебе усе життя буду, на руках  носити,
Не даватиму нічого, тобі, важке робити.

Дівчина відповідає: - Переписуй хату,
Постав на карточку мені,- свою теж зарплату.
Треба мені віллу, яхту, машину купити,
Тоді зможу заміж вийти, та з тобою жити.

Дідусь каже: - Як я, тобі, ці подарунки дам,
Тоді вже точно Богу душу швидко я віддам?
Ти будеш чекати смерті, щоб швидше я помер,
Щоб прийшов до тебе інший багатий кавалер?

Гумореска Любитися не будемо, - голова дуже болить

З самого ранку пішла жінка на свою роботу,
А, чоловік вирішив, щось нині їй допомогти,
На себе весь жіночий клопіт взяти і турботу,
Хоч раз в домі захотів, вже він порядок навести.

Помив у кухні гарно плитку, стінку і підлогу.
Ще вода розлилась випадково на паркет новий.
Три рази впав і мало не поламав собі ногу,
А, коли витирав пил, то телевізор впав малий.

Вазон полити захотів,- влив аж пів - відра води,
Плавали всі квіти, вода паркет позаливала.
Підлогу довго витирав, мотався,  туди - сюди,
Орхідею поламав, а троянда з шафи впала.

Годину в ванні шурував, до сьомого аж поту,
По прибирав, ще зварив їсти, помив вікна гарно,
Думав встигнути зробити жіночу всю роботу,
Що б жінка не сварила, що годує його марно.

Приніс з базару, аж три сумки різних він продуктів,
Аж, на шостий поверх, уже ледве це усе доніс.
Ходив три рази купувати: цукру, гречки, фруктів.
Сім сумок різних банок з балкону у підвал відніс.

Пса три рази прогуляв, погодував кота й рибки,
Дітей з садочка теж забрав, помив і дав їм їсти.
Сам цілий день не їв, не мав у роті хліба скибки,
Та, не було часу навіть, бідненькому присісти.

Жінка з роботи прийшла, дав борщик, кави напитись,
Вирішив вже відпочити, та прилягти хоч на мить.
Але, жінка в спальню потягла, хоче полюбитись,
Невже, й те треба робити? - Вибач! Голова болить!

Як жінку голова болить,- чоловіки не вірять,
Що дуже важко, все це встигнути в хаті зробити.
Нехай усе за жінку зроблять вони, й перевірять,
Чи не буде голова, кожний день в ліжку боліти?

Я с песнями и юмором всегда крепко дружу,
Тесты песен, стихи, юмор, я всегда пишу.
Моя жизнь, поэзия, родные дети и семья
Это  усё главное на этом свете для меня!

За всё, что я имею,- Господа благодарю,
За талант писать стихи и за семью свою!
Жизнь учит нас, что нужно всё ценить,
Ведь жизнь — как  очень тоненькая нить...

Я только так хочу всю жизнь прожить свою,
Чтоб не было стыдно никому, за жизнь мою.
Жизнь длинная, но порой внезапно рвётся.
Берегу все то, что мне от Господа даётся!

Вставай, Україно! Досить уже спати!
Всі проблеми повинні разом здолати.
В руках доля майбутнього покоління,
Розбилася чаша нашого терпіння!

Просинайтесь, Українці! Годі терпіти!
Тій владі, що в злиднях нас хоче втопити.
В наших серцях вже багаття палає,
Бажання жити краще в душі не згасає.

Всі хочемо жити в квітучій країні,
Та в вільній, багатій, своїй Україні!
Не дамо теж в обіду нікому країну,
Свою рідну мову і  свою Україну!

Прийшов Іван до лікаря і його питає:
- Чому в мене, пане лікар, рогів ще немає? 
Казав мій кум, що повинні, рости в мене роги, 
Жінка зраджує мені, показує всім ноги. 

Та не хвилюйтеся вже так, не переживайте, 
Йдіть додому без сумнівів і спати лягайте... 
Про ці роги кажуть люди так лише, формально, 
Та такого не буває у житі реально... 

Ще нехай до мене прийде жінка лікуватись, 
З нею новим лікуванням хочу я займатись,
- Радий дуже я , лікарю, що рогів не має,
Думав кальцію у мене вже не вистачає?