Дорога до батьків своїх, - найкраща від усіх доріг.

Люблю своє село в якому народилася.
Всіх вчителів і школу у якій я вчилася.
Коли туди приїжджаю... серце аж радіє,
Та душа танцює, все це рідне мене гріє.

Село Нижня - Яблунька,- чудову назву має,
А, також річка "Яблунька" у нас протікає.
Природа дуже гарна, душа моя сміється,
Коли гляну на дорогу, що до хати в'ється.

Цей карпатський, мальовничий край мій, наймиліший,
Та, найкращий, найпривабливіший, найрідніший!
Зі сльозами на очах завжди з села я їду,
Рахую також усі дні, коли ще приїду.

Дорога до батьків, - найкраща із усіх доріг!
Де живуть матуся, батько і рідний є поріг.
Та найкраще було жити в батьківській хатині,
В дружній моїй і прекрасній, вчительській родині.

Мій батько вчитель музики і гарно співає.
Мама - вчитель хімії і досліди всі знає.
Сорок вісім років вони учням присвятили,
Щирості, добра, поваги, різних знань, навчили.

Як приїхала в село... дитинство пригадала,
Які коси плела мама, й торти випікала.
Як батько грав на баяні, вчив мене співати,
Вже сльози котяться з очей, - є про що згадати.

Тяжко жити в селі людям, але романтично,
Тепер для мешканців цих всіх, жити там вже звично.
Всі люди родом із села все зробити вміють,
Що там вони народились зовсім не жаліють.

Як обожнюю село всім хочу розказати,
Буду туди приїжджати, - доки буду жити.
Що родом я з того села, пишаюся завжди
Та де б я не жила, буду приїжджати сюди!